Ювілейний, уже 15-й, День вишиванки присвячено етномузиці та екологічним питанням.

А ви сьогодні у вишиванці?

Ювілейний, уже 15-й, День вишиванки присвячено етномузиці та екологічним питанням.

День вишиванки – свято, що не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. Цьогоріч це свято припадає на 20 травня.  І хоче це свято досить молоде – сьогодні ми святкуватимемо ювілейний, 15-й День вишиванки.

Цьогорічний ювілейний День вишиванки пропонується присвятити українській традиційній музиці та екологічним проблемам.

Святкування може проходити у форматі Дня етномузики. Стало відомо, що на різних локаціях Києва, зокрема площах, парках, пішохідних вулицях, гратимуть народні співці-музиканти.

Трохи цікавинок про вишиванку:

У залежності від історичного регіону України деталі й тематика орнаменту вишиванок відрізняються. А на початку XX століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності.

Наш генетичний код, ДНК нації, вишиваний століттями руками бабусь і матерів. На рушниках, сорочках і образах, а головне - в серці кожного українця!

Здавна для українців вишиванка відігравала не стільки функцію одягу, як була своєрідним оберегом від різного зла. Тому візерунки на сорочках та сукнях наносили на рукави, коміри і поділ.

Існує понад 250 швів, які базуються на близько 20-ти видах техніки вишивання (найпопулярнішими є мережання, низь, гладь).

Тонка вишивка "білим на білому" на натільних сорочках була поширена серед європейської знаті й української шляхти.

Тривалий час вишивка була своєрідною візиткою людини. За орнаментом і кольорами можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Наприклад, сорочку із вишитими квітами носили лише молоді дівчата.

Майстрині говорять про вишивання як про процес піднесення й духовного зростання: українська жінка вкладала у нього не тільки красу, а й тонкий духовний символьний зміст, закладала знаки регіону та свого роду.